Обного погідного осіннього вечора прийшлось мені фотографувати вечірку на честь відкриття зимової зали одного зі столичних ресторанів…
Все було як завжди, але не все так було до кінця…
Для початку в мене намагались позичити взуття для анімовано-інтегрованого козака монголоїдної зовнішності… поступово погляд організатора з мого взуття перемістився на моє… фейс і я зрозумів цю підступну посмішку… шляху назад немає ніколи
все на цьому звісно не зкінчилось… мені прийшлось зрозуміти сенс слова Анімований, я мав приносити радість і посмішки гостям, їх було багато, вони всі були визначні бо музику їм ставив сам ….
Цим часом мій фотоапарат працював автономно… 
Було ….весело…всім дякую!
Отож, я можу бути не лише фотографом… стрептиз не замовляйте 
погано з ритмом…:)