Для звільнення потрібно як мінімум бути поневоленим, хоча я можу помилятись.
Кожен блукає власним лабіринтом, шукає власну дорогу і є заручником власних мрій, страхів, бажань бо власне з цього й складається життя, але на рівні з цим ми можемо обрати яким саме з коридорів йти, чого боятись, що хотіти і чи хотіти взагалі.
Але сьогодні про інше, Івано-Франківськ, Літо 2007, центральний скверик і лабіринт.
Маю добрих друзів художників- модельєрів-дизайнерів і ше купа всього і все це двоє а деколи троє людей.
Лабіринт був проектом Оленки яка захищала дипломну, в кінці лабіринту блукачів чекали три картини а дорогу до них вказував – сир…
Символом звільнення була біла та майже пухнаста 20 кг. гиря, звільнення символізував її білий колір…я так гадаю.
Пишу це з метою Вас познайомити ближче з цими людьми, бо „Без ЛейбЛ” ще не раз буде з”являтись на цих сторінках, отож тут картини а наступного разу гадаю буде одяг, одяг який вони вигадують, шиють та розповсюджують самі.
Якщо Вам трапиться побачити цей одяг-хапайте і по-більше 
моя Вам порада, але про одяг наступного разу.
Отож Оленка Березянська та Віталік-Veinard Кирилів це і є „Без ЛейбЛ”.
Далі буде…