Як кажуть…. як мед так і … а якщо ложки немає… то ….

Кажуть різне, але трафився трафунок, який або зробить мене суперкимось, або я його переживу і все буде як і було.

Думаю цікавішим буде перший варіант.

А сталось наступне:

Змісяць тому, мій вірний, надійний японський друг, який деколи ставав моїм другим чи третім оком, взяв і почав викаблучуватись тай вкінці всіх кінців просто припинив фунциклювати як такий, і ось я вже другий тиждень попросту сиджу і спостерігаю як проходять повз файні кадри… о горе мені

Так передминулі вихідні мені пощастило бути у Львові, Тартак мав концерт в чудесному місці, словом Львів у всіх його проявах під одним дахом (порада: будете у Львові, відвідайте Хмільний Дім Роберта Домбса), воно б нічого, але все вище описане не залишило іншого нічого окрім просто пити пиво та підспівувати Тартаківських пісень (є свої плюси, але мінусів є також), декілька кадрів моїх намагань я продемонструю.

Наступною краплею став той факти, що я був змушений віднести свого “друга” до сервіс-центру, де мене позбавили… об”єктива :”( о горе мені в-друге. Ось в такому безоб”єктивному стані я знаходжусь вже більше тижня… і найстрашніше те, що ніхто не відає скільки це триватиме.

Минулі вихідні примайнули без єдиного кадру в Одесі… мабуть через це вона мені ніц не впала в око.

Хоча концертики були дуже чудесними, особливо той в ПОБЄДЄ Люди зібрались, просто ТІ!

Далі Херсон…і знову безфотів”я, а на сам кінець Дніпро.

Словом, повернусь до того, що кажуть і це стосується всіх і вся, правду кажуть: “Цінуєш лиш те, що втрачаєш”, я втратив цікаві кадри, але хтось втрачає більше.

Давайте цінувати.

Я вкотре почав цінувати те, що, як би все не було, я фотограф і для мене це радість а позбавишись радості я припинив бути собою. Яке щастя що я тимчасово позбувся всього лиш об”єктива.

ФОТКИ БУДУТЬ!