На виході з метро в навушниках почала грати інша пісня… пісня про паперові черевики….в таку погоду як вчора (: Мокра, холодна вечірня мряка… серце асоціюється з тим же ж таки паперовим капцем…. розшматованим, побитим…і “виполоканим” снігом який пережив у воду….
… пісня про все і про ніщо …
Incubus – Paper Shoes
Я літаю
Я кружляю
Це я обожнюю
Але зненацька як локомотив
Звук наближення нещастя
Я втомився від цього відчуття
Я б вибачився якби це змусило тебе почуватись краще
Але мабуть я вже виріс з того шерстяного светра
Я б краще був один
Я ж настільки надійний як паперові мешти в негоду
Але біль вщухне
Ти полетиш
Ти кружлятимеш
Але ж зненацька як локомотив
Звук наближення нещастя
Я втомився від цього відчуття
Я б вибачився якби ж це змусило тебе почуватись хоч трішки краще
Я вже давно виріс з цього всього, точно як і з того хлопчачого шерстяного светрика
Я б краще був сам
Я ж нікраплі не надійний, точно як ті паперові мешти в негоду
Але біль вщухне, зійде як вода з гусака
Переклад мій…тому не критикуй надто…. майже дослівний… 